З-під Слов’янська

«Та хіба ото життя? Слов’янськ весь зруйнували – ми, правда, не ходимо туди, постійна ж стрілянина десь. Наші вашим не дають прибрати загиблих – так і лежать: і люди, і худоба, запах страшни́й! А як загупає, сидимо по хатах, а то й по погребах. Та ні, куди звідси їхати? До родичів на Волинь, щоб нам там, як ото кажуть, голови повідрізали? А три сотні курей куди я діну? А хата яка!.. Я тут днями напекла пирогів, аж зопріла. Дві бляхи віднесла нашим, і ще дві бляхи – вашим. Щоб хату мою не чіпали, коли що».
( Перевод на русский )